Клуб вихідного дня

День Соборності України

Орігамі

Орігамі – це мистецтво складання паперу. Метою цього мистецтва є створення витворів шляхом використання схеми геометричних згинів і складок.

Орігамі зародилося і розвинулося в Японії. Спочатку це була забавка переважно для дітей. З 1960-х років мистецтво орігамі почало активно поширюватися в усьому світі, з’явилися такі напрями, як модульне орігамі Кірікомі, чисте орігамі.

1 листопада 2014 року, ліцеїсти Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний ліцей-інтернат фізичної культури і спорту», в рамках клубу вихідного дня, разом з вихователем 22 групи Ковальчук О.М. навчалися складати прості предмети за технікою орігамі. Метою майстер-класу є розвиток творчих здібностей ліцеїстів, художнього смаку, розширення кругозору. Головний секрет роботи в техніці орігамі – навчити бачити те, що може вийти в кінцевому результаті.

КВІЛІНГ

Хоча достовірно походження квілінгу не відоме, вважається що він з'явився одразу після винайдення паперу, в Китаї у 105 н.е. Інші джерела стверджують, що квілінг практикувався у Давньому Єгипті. Одне можна сказати напевно – квілінг має дуже багату історію.

Вважається у 300 – 400 роки срібні та золоті дротики були закручені навколо стовпів та ваз, гарні ювелірні роботи було зроблено саме за допомогою техніки квілінг. До 1200-х це захоплення було дуже популярним. Головним матеріалом був метал, тож коли він став недоступним для мирянина, змінився на папір. Вперше документально згаданий квілінг у 1200-х, але фактично почав використовуватись у 1500-1600-ті французькими та італійськими черницями. Вони використовували рвані шматочки бібельдруку (особливо тонкий непрозорий папір), та гусяче пір'я, щоб прикрасити релігійні догмати та картини. Саме використання гусячого пір'я породило термін "quilling".

Починаючи з кінця 1600-х квілінг став досить популярним захопленням у Європі та Англії серед молодих дам. У школах дівчата вивчали квілінг разом із вишиванням. Приклади таких робіт все ще існують із назвою школи та ім’ям дівчинки на звороті.

Квілінг ніколи не був розвагою у вільний час для жінок робочого класу. І лише дами вищого класу мали час на квілінг, не маючи потреби у роботі, доки підходящий наречений не зробить пропозицію. Цю техніку використовували для прикрашання та декорування меблів, ваз, підставок, корзин, шкатулок та ін. Тільки люди з грошима могли дозволити собі купівлю матеріалів для квілінгу. У якості фону використовували фольгу та флюди.

Поселенці привезли із собою квілінг у Америку, і там він пережив переродження.

У наші часи квілінг став досить відомим і доступним, тож кожен охочий тепер може створювати неповторні шедеври у себе вдома.